Випробування при прийнятті на роботу



При укладенні трудового договору відповідно до ст. 26 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. При цьому призначення випробування не залежить від кваліфікації і досвіду працівника. Його встановлюють, аби визначити придатність до виконання конкретної роботи. Адже роботодавець повинен бути впевнений, що наймає справді професіонала.
Одностороннє встановлення умови щодо випробування є недопустимим. При цьому роботодавцю слід обов’язково врахувати, що зазначена умова буде вважатися законною, якщо
• вона внесена в письмово оформлений трудовий договір (контракт) і повторена у наказі про прийняття на роботу;
• вона застережена у заяві про прийняття на роботу і повторена у наказі про прийняття на роботу;
• вона може не міститися у заяві про прийняття на роботу, однак міститися у наказі про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомився під розписку до початку роботи і почав працювати;
• вона може не міститися у заяві про прийняття на роботу, однак міститися у наказі про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомився під розписку після початку роботи, і при цьому не заперечував проти внесення в наказ такої умови.
Таким чином, зазначена умова обов’язково повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Відмова працівника від встановлення випробування може бути підставою для відмови в прийнятті на роботу.
Слід знати, що випробування не встановлюється при прийнятті на роботу:
• осіб, які не досягли вісімнадцяти років;
• молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
• молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;
• осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
• інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи.

Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.
Так,наприклад, відповідно до статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників та службовців, зайнятих на сезонних роботах» N310-09 від 24 вересня 1974 р. та статті 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників та службовців» N311-09 від 24 вересня 1974 р. випробування не встановлюється при прийнятті на роботу сезонних і тимчасових працівників.
Також випробування не можна встановлювати особам, що влаштовуються на роботу за конкурсом, на виборні посади, і керівникам, обраним на посаду.
Суперечитиме законодавству встановлення випробування для працівників, що за рішенням адміністрації переводяться на вищу посаду, адже випробування може застосовуватися лише при прийнятті на роботу.
Відповідно до статті 27 КЗпП строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця. А строк випробування при прийнятті на роботу інших працівників не може перевищувати трьох місяців. При цьому закон не забороняє встановлювати менший строк випробування або взагалі не встановлювати його.
В окремих випадках випробування може тривати шість місяців. Для встановлення працівникові такого строку випробування необхідна згода профспілкового комітету.

Законодавство передбачає для окремих категорій працівників особливості щодо строку встановлення випробування. Так відповідно до статті 18 Закону «Про державну службу» N3723-XII від 16 грудня 1993 р., при прийнятті на державну службу воно може встановлюватися терміном до шести місяців. А відповідно до Закону «Про державну податкову службу в Україні» N509-XII від 4 грудня 1990 р. при прийнятті на роботу посадових осіб державної податкової служби може бути встановлено випробувальний термін від шести місяців до одного року.
Згідно із частиною третьою статті 27 КЗпП якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.
В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
При прийомі працівника на роботу роботодавець повинен виконати визначені законом обов’язки:
• роз’яснити йому права та обов’язки і поінформувати про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства та колективного договору;
• ознайомити з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
• надати робоче місце, забезпечити працівника необхідними для роботи засобами;
• проінструктувати з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної безпеки.
Протягом строку випробування не допускається встановлення будь-яких обмежень прав працівника і погіршення його становища порівняно з іншими працівниками. Як і їм, працівникові надаватиметься допомога у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю, на нього поширюватимуться встановлені трудовим законодавством пільги та компенсації. Робота працівника оплачуватиметься відповідно до загальних норм і розцінок або окладів. В свою чергу, працівник повинен дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, сумлінно виконувати покладені на нього трудові обов’язки.

Протягом зазначеного строку працівника може бути звільнено на загальних підставах, передбачених КЗпП.
Якщо буде встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, роботодавець вправі розірвати з ним трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення (ст. 28 КЗпП).
Протягом строку випробування працівник має право розірвати трудовий договір зі своєї ініціативи у порядку, встановленому статтею 38 КЗпП.
Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.



НА ГОЛОВНУ